Лепбук як інструмент реалізації практичного та творчого навчання
Цей вебінар вийшов не про «красиві аплікації», а про метод, що справді запускає в дитини пам’ять, мотивацію й творчість. Спікерка — Литвиненко Леся Анатоліївна — з перших хвилин знімає зайвий пафос і страх перед словом «лепбук»: ідея проста, дієва й під силу кожному вчителю. «Після сьогоднішнього вебінару ви будете добре розуміти, що таке лепбуки і як їх робити», — звертається вона до аудиторії.
Що таке лепбук і навіщо він дитині
Лепбук — це особиста, «живуча» збірка матеріалів про тему, яку дитина створює власноруч: пише, вирізає, вклеює, ховає картки у «кишеньки», кріпить круги-спінери на бракси. Це не музейний експонат і не «вічноміцна методичка» в целофані. Навпаки — річ для роботи тут і зараз. Саме тому спікерка не радить ламінувати учнівські лепбуки: вони мають зношуватися й оновлюватися, як зошит, що живе разом з темою.
«Лепуки — це, знову ж таки, такі собі шпаргалки. Але відкриті й чесні — дитина відкрито готується до уроку, створює свою шпаргалочку і краще засвоює тему».
Це визначення — ключ до методу: лепбук працює тому, що руки підсилюють голову. Коли дитина «збирає» тему, вона структурує знання, а не просто споживає їх з підручника. Саме за цю «комбінацію практики, гри і творчості» такий підхід, на думку спікерки, без сумніву, схвалив би й Василь Сухомлинський.
З чого почати: простий маршрут для вчителя
1. Стартуйте з фону (паттерну).
Оберіть тему — скажімо, «Українська писанка» — і під неї виберіть надихальний фон. Це не дрібниця: гармонійний фон задає естетику й структуру майбутнього набору «кишеньок» і рухомих елементів.
«Якщо ви хочете створити свій лепбук, починайте з паттернів… фон надихатиме і стане основою».
5. Додавайте «вау» простими засобами.
Паперова «фліп-анімація», що оживає від швидкого гортання, миттєво підвищує залучення — діти потім самі намагаються відтворити ефект у своїх зошитах.
2. Дайте дітям відчути формат через… звичайний зошит.
Спочатку вклеюйте «кишеньки» й картки у зошит — так діти звикають до логіки лепбука й без страху переходять до окремої великої роботи на тему.
3. Використовуйте «рухомі» елементи.
Круги-спінери кріпляться браксами (канцелярські «застібки» з двома ніжками). Це дешево й надійно; розмірів багато — від міні до великих.
4. Не ламінуйте учнівські лепбуки.
Ламінування робить кишеньки незручними й перетворює роботу на стенд, а не на інструмент навчання.
Педагогічна логіка методу
Сенс у діях, а не в декорі.
Найцінніше — те, що дитина пише від руки, підбирає факти, робить свої висновки. Тоді лепбук стає не «виробом», а інструментом мислення.
Поступове ускладнення.
Від «кишеньок у зошиті» — до самостійного тематичного комплекту з картками, схемами, колесами, міні-квізами, словничком. Така послідовність знімає бар’єр і дає відчуття успіху.
Емоція + структура = запам’ятовування.
Візуальний фон, ручна робота, маленькі відкриття («о, колесо крутиться!») створюють емоційні «якорі» для знань. Саме тому «шпаргалка, зроблена власноруч», працює краще за сторінку підручника.
Типові блоки лепбука (що поставити всередину)
Кишеньки з фактами (дати/персонажі/терміни).
Крутилки-спінери (цикли, послідовності, класифікації — наприклад, пори року чи будова рослини). Кріплення — браци або навіть «скріпка-саморобка», якщо немає браксів під рукою.
Міні-книжечки та фліп-карти для визначень і прикладів.
Схеми/комікси/анімаційні стрічки — для сюжетів і процесів.
Часті запитання та швидкі відповіді
(швидкий конструктор)
Чи варто друкувати все наперед і «роздати, щоб вклеїли»?
Ні. Більше користі, коли учень сам наповнює кишеньки: добирає факти, підписує, сортує. Тоді це його знання, а не «вставте-картку-в-картку».
Чи потрібен дорогий картон і складні механізми?
Ні. Почніть із доступного паперу, ножиць, клею і кількох браксів. Фон/паттерн — головний «об’єднувач» і настрій роботи.
Де місце цьому в розкладі?
Найкраще — як проектний супровід теми: частину робимо на уроці (5–10 хвилин майстерні), частину — вдома. Наприкінці — «захист» лепбуків і взаємооцінювання.
- Лепбук — особиста робоча система на тему, а не сувенір. Не ламінуйте — використовуйте.
- Починайте з малих кроків у зошиті, потім переходьте до окремого проєкту.
- Опора на паттерн/фон дисциплінує дизайн і допомагає тримати цілість.
- «Рухомі» елементи на браксах дарують ефект відкриття й закріплюють логіку процесів.
- Це метод, який поєднує гру, творчість і практику — саме та формула, яку вимагав би від нас Сухомлинський.
«Лепбуки — це дуже просто. Нас трошечки лякає слово і невідомість…» — каже спікерка і пропонує просто почати.
Отримати знижку на навчання!
Спікер: Литвиненко Леся Анатоліївна.
Примітка редакції блогу Ліцею «НОВА»: цей текст — підсумок і переказ змісту освітнього семінару; усі авторські права на зміст вебінару належать спікеру.